Wi-Fi 6 проти Wi-Fi 7: у чому різниця, актуальність, та коли час оновлюватися

Що більше з’являється різноманітних роутерів та Mesh-систем, то більше питань виникає у звичайних користувачів, щойно постає завдання організації чи оновлення домашньої мережі. В магазинах на коробках є великі цифри стандартів та теоретичних швидкісних показників, які, на перший погляд, допоможуть лише людям, які із цим знайомі. Проте пересічного покупця вони можуть ще більше збити з пантелику та заплутати, особливо коли обіцяні “багато” гігабіт стануть парою сотень мегабіт через дві стіни. Тож у цьому матеріалі спробуємо розібратися з актуальними стандартами та форматами домашніх систем, щоб полегшити “мережевий шопінг” усім, хто потребує такої допомоги.

IEEE 802.11… Wi-Fi 5, Wi-Fi 6, Wi-Fi 6E, Wi-Fi 7…

Тривалий час різні стандарти Wi-Fi позначалися дійсно незручними для пересічного користувача комбінаціями символів IEEE 802.11 та додаткових літер власне самого стандарту. Фактично нас із цього не цікавить початковий набір позначок, адже IEEE це Інститут інженерів з електротехніки та електроніки, 802 — група мереж, 11 — стандарт WLAN, або ж локальних бездротових мереж.

Своєю чергою Wi-Fi — товарний знак, який належить Wi-Fi Alliance. Є історія, що це скорочення від Wireless Fidelity, але фактичної суті вона не змінить, а впізнаваність скороченої назви абсолютно не викликає подвійних значень.

Логотип Wi-Fi Alliance

А от далі будуть частіше за все маленькі, але фактично важливіші літери. Саме вони й позначатимуть покоління пристрою, що й допоможе зорієнтуватися хоча б у його мінімальних спроможностях. Не заглиблюючись зовсім далеко в історію, це:

• n — Wi-Fi 4;
• ac — Wi-Fi 5;
• ax — Wi-Fi 6/6E;
• be — Wi-Fi 7.

Кожен з них мав покращити не лише швидкісні показники, але й пропускні спроможності всередині мережі. Так, за стандарту Wi-Fi 4 почалося впровадження діапазону 5 ГГц, а не лише 2,4. Wi-Fi 5 відчутно збільшував не лише загальну швидкість, але й кількість одночасно працюючих пристроїв у мережі. Заразом за часів Wi-Fi 5 та 6 розпочинався “бум” Mesh-систем. А з Wi-Fi 6E роутери та клієнти почали працювати й з діапазоном 6 ГГц.

Wi-Fi 7 наразі є найновішим та найсучаснішим стандартом. І, здавалося б, найпростіше за все — придбати нове і зайвий раз не морочити собі голову усіма позначками. Але насправді можуть бути опції. Тим паче, що новіший пристрій, то вища його вартість. А окрім ціни, також не останнім питанням будуть умови та клієнти, яких потрібно обслуговувати.

Актуальність та основна різниця

Якщо подивитися на поточні запити покупців у магазинах та агрегаторах, то найбільш популярним є відносно недорогі маршрутизатори стандарту Wi-Fi 6. І це має сенс з багатьох причин. Після Wi-Fi 5 наступне покоління одразу не змінювало кількості діапазонів, зате з’явилася підтримка модуляції 1024-QAM, OFDMA, більше пристроїв підтримували 160 МГц, а загальна (теоретична) пропускна спроможність збільшилася мало не у три рази.

Переважна кількість доступних пропозицій розрахована на гігабітне з’єднання та відносно невеликі квартири чи порівняно маленькі будинки. Коли ж йдеться про більші приміщення, велику кількість клієнтів, високі вимоги до швидкості та загальної якості з’єднання, суттєво кращими будуть опції Wi-Fi 6E або 7. Як вже згадувалося, вони додатково оперують у діапазоні 6 ГГц (щоправда, не всі, й на це також треба зважати при виборі), а Wi-Fi 7 ще й передбачає підтримку 4096-QAM, 320 МГц, краще витримує велику кількість клієнтів та ще майже у 5 разів підвищує (теоретичну) швидкість.

Ще однією сильною стороною Wi-Fi 7 є підтримка функції MLO — одночасного використання кількох діапазонів, що в певних випадках може покращити швидкість, а також стабільність, зменшить затримку тощо. Wi-Fi 6 так не зможе, що у випадках передачі великих об’ємів даних може бути відчутним сповільненням, адже і діапазонів менше, і продуктивність кожного з них нижча. Але й клієнт мусить підтримувати відповідну технологію.

Паралельно із цим активно розвивався напрямок Mesh-систем. Причому не лише суто спеціалізованих комплектів, але й підтримки такого об’єднання для звичайних роутерів. Тобто навіть доволі базові пропозиції окремих маршрутизаторів стандарту Wi-Fi 6 вже мали підтримку фірмових варіантів Mesh, що дозволяє не купувати саме комплекти, а поєднати різні моделі, додати в мережу відмінні пристрої, оновити один з вузлів тощо.

І на цьому виробники не зупинялися. Для таких випадків також з’являлися виділені діапазони суто для з’єднання точок між собою. Тобто в системі можна було побачити діапазони, наприклад: 2,4, 5.1 та 5.2 ГГц. Пізніше додався діапазон 6 ГГц. А щоб звичайні користувачі не мучили собі голову усіма цими цифрами, роутери та Mesh-системи навчилися поєднувати все це в одну мережу та самостійно “розкидувати” клієнти між діапазонами.

Більшість актуальних можливостей переважно з’являлася під кінець циклу Wi-Fi 5 та виходу пристроїв наступного покоління. Й надалі збільшувалася швидкість, продуктивність мережі, оптимізація роботи з великою кількістю клієнтів тощо. Mesh-мережі та деякі окремі роутери також стали пропонувати суттєво охайніший дизайн із вбудованими антенами, а не стирчачими в усі сторони “рогами”.

Ще один паралельний трек розвитку був у провайдерів, де з’являлися швидші тарифи для звичайних користувачів. Тож з виходом Wi-Fi 6 вже було більше пропозиції гігабітного з’єднання, а десь із розвитком Wi-Fi 7 — почали з’являтися навіть швидші тарифи. Й актуальність таких пристроїв та дійсно крутих тарифів якраз набувала сенсу для тих, хто заразом планував оновлювати домашню мережу та мав відповідні вимоги.

І що ближче все йшло до сьогодення, то частіше на роутерах з’являлися відповідно швидші за гігабітні WAN- та LAN-порти. А у деяких окремих варіантах можна зустріти й 10 Гбіт, й навіть SFP+.

Читайте також: Чи варто переходити на тариф більше ніж 1 Гбіт/с? — Розбираємося з нюансами швидкого підключення до Інтернету.

Як обрати потрібний формат

Все було б доволі просто, якби пристрої нових стандартів з’являлися не додаючи “ускладнень” у вигляді вартості. Але роутери новіших генерацій не лише спроможніші, але й часом відчутно дорожчі. Як вже згадувалося раніше, дійсно, можна було б просто придбати найновіше й ні про що далі не думати ще багато років. Проте залежно від умов та загальних вимог, не завжди є сенс купувати саме найдорожчі варіанти, що врешті стане суттєвою економією коштів.

Тобто для популярної “смартквартири” розміром (умовно) до 37 м² просто немає жодного сенсу купувати найновітнішу Mesh-систему. Так само й дуже проблематично буде одному простенькому роутеру з покриттям двоповерхового будинку. Зате є варіативність, яка дозволяє не переплачувати та обрати пристрій залежно від вимог та можливостей.

На практиці, скажімо, недорогий роутер стандарту Wi-Fi 6 абсолютно влаштовуватиме невибагливих користувачів, яким не принципово мати повне гігабітне з’єднання, або які такого взагалі не мають. Тобто якщо часто не доводиться передавати чи завантажувати великі масиви даних, а робота в інтернеті не потребує більше за стримінг з Netflix чи YouTube — для невеликих приміщень цього вистачатиме. Такий собі “базовий мінімум” серед сучасних пропозицій.

Ба більше, при правильному розташуванні можна забезпечити приблизно 300-600 Мбіт/с у квартирі з двома чи трьома кімнатами. А цього точно вистачатиме і для завантаження даних, онлайн-ігор, всіх інших розваг та роботи. Звісно, треба також врахувати, що й клієнти мають бути більш-менш новими та підтримувати усі переваги нових стандартів. (Суто для прикладу: з початку підтримки Wi-Fi 6 у MacBook Pro не було можливості працювати у 160 МГц, як і Wi-Fi 7 у новіших моделях не підтримував 320 МГц.)

Середній чи високий клас пристроїв Wi-Fi 6 буде краще підготовленим для роботи з гігабітним підключенням. Це дозволить і трошки збільшити покриття, й покращити швидкісні показники. Проте в усякому разі не варто розраховувати, що така швидкість триматиметься за двома стінами від роутера. Mesh-системи допоможуть “розтягти” мережу, але залежно від умов, теж не факт, що забезпечать максимум.

І щойно збільшаться вимоги до мережі, як вартість “проєкту” може суттєво піднятися. Як звичайні роутери, так і Mesh-системи збільшуватимуть вартість, щойно покращуватимуть можливості. Зовсім базовим варіантам може бути складно підтримувати хорошу роботу у великих родинах та чималеньких приміщеннях. Ще більше це буде відчутно за наявності лише повільних операторських тарифів. Ентузіастам та просто користувачам з вибагливими до швидкості з’єднання задачами тим паче буде логічніше придивлятися до новіших опцій.

Станом на зараз Wi-Fi 6E можна назвати “пробником 6 ГГц”. Проте тим, хто потребує дійсно високої швидкості та вже встиг або ось-ось планує підключатися до 2-гігабітних чи навіть швидших каналів, Wi-Fi 7 буде відчутно ліпшим та логічнішим варіантом, якому не бракуватиме спроможностей для підтримки з’єднання у понад гігабіт не лише у двох метрах від самого роутера. Звісно, для цього потрібні й вправні клієнти, і, можливо, знадобиться Mesh.

Проте й тут є хороше питання до того, чи потрібно це бездротовим клієнтам. Якщо такими пристроями є переважно смартфони, планшети, “розумні” ґаджети тощо, то навряд їм загалом потрібні спроможності Wi-Fi 7; вибагливим клієнтам, як-от робочим чи ігровим ПК, серверу, NAS чи чомусь подібному значно краще пасуватиме дротове з’єднання. Але останнє актуально за умови, коли є можливість таке організувати, так само як і з’єднання Mesh-нодів. І якщо такої можливості немає, а продуктивність та швидкість дійсно впливають на буденну роботу і не кілька разових подій на місяць — тоді що свіжіший стандарт, то краще.

Важливі моменти

Є й додаткові моменти, на які доведеться звертати увагу. Й таких буде більшати, залежно від вимог до мережі, кількості постійних користувачів та клієнтів, необхідних додаткових функцій тощо. Звісно, якщо на такій базі будуються складні системи з вбудованими накопичувачами, наглядом, “розумним” будинком тощо, то й вимоги до пристрою будуть відповідними, а вартість лише збільшуватися.

Також що більше функцій є у планах, то дорожчий пристрій буде потрібен не лише через підтримку. Якщо планується використання декількох мереж одночасно (домашній та гостьовий доступ, VPN, під’єднані мережеві пристрої з подальшим “виходом” тощо), ще й вдома є чимало різних клієнтів, то дорожчі моделі роутерів зможуть забезпечити суттєво якіснішу та стабільнішу роботу завдяки більшому обсягу оперативної пам’яті та потужніших процесорів.

Одним з ключових аспектів, які можуть вплинути у тому числі й на вибір стандарту, буде можливе розміщення роутера. Це менша проблема для тих, хто якраз займається ремонтом та має можливість продумати такі речі, підготувати шляхи для дротового під’єднання ключових клієнтів, вдалого розміщення роутерів тощо. Зовсім інша справа, коли такої підготовленої інфраструктури немає. Й що більше приміщення треба покрити при незручному розташуванні входу кабелю провайдера у квартиру чи будинок, то більше проблем доведеться розв’язати по дорозі, й зрештою дорожчим може вийти фінальний проєкт позбавлення від “мертвих” або “ледь живих” зон Wi-Fi.

Від подібних речей зрештою буде залежати не лише вибір стандарту, але й класу пристрою чи системи. Звісно, складно уявити звичайного користувача, який починає самостійно розбиратися в нюансах та усім цим займатися. Проте для ентузіастів це доволі цікаве завдання.

Додамо ще один нюанс, який не зовсім пасує темі саме цього матеріалу, але, на жаль, актуальний у нашому сьогоденні (через абсолютно дурні терористичні дії рф). І це енергоспоживання. Що більше у роутера можливостей, то швидше він розряджатиме ДБЖ. І якщо йдеться про різницю між простими роутерами з Wi-Fi 6 та флагмани Wi-Fi 7 — різниця споживання може бути вищою у, скажімо, 5 разів. І якщо за умов відключення світла потрібно забезпечити якнайдовшу роботу таких пристроїв, то з потужнішими опціями треба заразом пам’ятати й про резервне живлення, яке відчутно скоротить час роботи. Актуально це для тих, хто розраховує на роботу від невеликих спеціалізованих ДБЖ у стилі павербанка.

Замість підсумку

Розвиток стандартів Wi-Fi лише збільшує кількість доступних на ринку пропозицій та може збивати з пантелику звичайного споживача, який ніколи не цікавився пов’язаними з бездротовими стандартами речами. Вартість теж не стає нижчою. Проте спроможності та додаткова функціональність з кожним великим кроком дає дуже відчутний швидкісний та якісний бусти.

Втім, звичайні користувачі далеко не завжди потребують найновішого та найдорожчого. Власне, через це й не варто одразу списувати Wi-Fi 6 на музейні полички. Таким чином у тих випадках, де не потребується надвисока швидкість чи покриття дуже великої площі, а клієнти лише користуються браузером та дивляться стримінгове відео, купувати дорожчий роутер з підтримкою Wi-Fi 7 практично немає сенсу. Звичайно, все сильно залежатиме від конкретних умов, однак переважно навіть базові роутери чи Mesh-системи з Wi-Fi 6 добре себе продемонструють там, де дуже давно не оновлювали локальну мережу. І коштувати такий апгрейд не буде занадто багато.

Натомість новіші та просунутіші пристрої з Wi-Fi 7 коштуватимуть іноді суттєво більше. Але вони зможуть втамувати набагато більші апетити вибагливих користувачів, у яких не лише чималі локальні очікування, але й заплановано провести швидший за гігабіт канал зв’язку (якщо вже такого не має). Але для тих, хто мало про це чув та загалом має базові потреби, дорогі пристрої з Wi-Fi 7 скоріше за все можуть бути оверкіллом.

Якщо все піде за планом, то стрімкої появи наступного стандарту — Wi-Fi 8 — можна очікувати роки за два-три (залежно від можливих затримок, сертифікацій, локальних дозволів тощо). Й ніхто не візьметься за точні прогнози вартості та загалом доступності ще й клієнтів. Тому ще доволі тривалий час саме Wi-Fi 7 буде найліпшим доступним варіантом, а його актуальність зберігатиметься й надалі після появи наступника. Ба більше, підтримку Wi-Fi 6 це теж не скасує. І якщо такого пристрою вистачатиме для базової роботи, бігти за новим роутером дійсно не обов’язково.