Аркгем втрачено. Повінь небаченого масштабу накрила місто, зробивши його непридатним для проживання, евакуація населення добігає кінця, останній корабель вже готується відчалити, а вулицями спустошеного міста лунає сирена. Теж остання. Так починається survivor horror The Sinking City 2 від української студії Frogwares.
| Гра | The Sinking City 2 |
| Жанр | survivor horror |
| Платформи | Windows, PlayStation 5, Xbox Series X|S |
| Мови | українська, англійська |
| Розробник | Frogwares |
| Видавець | Frogwares |
| Посилання | Frogwares |
В усьому Аркгемі залишаються лише кілька доволі екзотичних мешканців і окультний авантюрист Келвін Рафферті, який намагається врятувати свою кохану Фей, що впала у дивний безпробудний сон після невдалого завершення ритуалу. Якщо ви хоча б побічно знайомі з творчістю Говарда Філіпса Лавкрафта, то вже маєте уявлення про те, на що чекати далі – містичні культи, інопланетні почвари, стародавні артефакти, окультні ритуали та черговий Великий Древній, що намагається проникнути в наш світ.
Паралелі із першою частиною гри, тобто оригінальною The Sinking City, яка нещодавно отримала ремастер, очевидні з перших хвилин гри – ревучі 1920-ті на Східному узбережжі США, позабуте богом містечко, якого не знайдеш на мапі, будівлі в стилі ар-деко сусідствують зі збитими на скору руку дерев’яними халупами, повінь, що затоплює вулиці, і головний герой у незмінному фетровому капелюсі протистоїть хтонічному жаху.
Але це лише перше враження, ігри насправді суттєво відрізняються. Якщо The Sinking City була вже звичною для Frogwares детективною пригодою, але у відкритому світі, то сиквел – це повноцінний горор, в найкращих традиціях жанру, недарма ж розробники надихалися Resident Evil 2 та The Evil Within.
Аркгемські вулички, якими ми на цей раз пересуваємося майже виключно човном, доволі швидко поступаються місцем окремим тематичним локаціям. Обмежене місце в інвентарі, дефіцит набоїв та “аптечок”, створення корисних предметів з підручного барахла, відкриття альтернативних маршрутів, розв’язування головоломок та безпечні кімнати для збереження – формула знайома, перевірена часом і працює в The Sinking City 2 ні трохи не гірше, ніж деінде.
Завдяки знайомим механікам освоюєшся доволі швидко, відразу стає зрозуміло, що особливої потреби вбивати кожного зустрічного монстра немає, хоча я, наприклад, дуже не люблю раптові сюрпризи з вискакуванням з-за рогу, тому все ж намагався максимально розчищати шлях, і, відповідно, відчував постійний брак всього. Окрім того, що так банально комфортніше, це ще й сильно полегшує дослідження околиць та розв’язання побічних справ, які на цей раз виконані у простішому вигляді, ніж раніше і навіть необов’язкові.
Потреби детально вивчати місце злочину чи допитувати підозрюваних більше немає, натомість ми просто збираємо докази, поєднуємо їх між собою на окремому екрані та використовуємо отриману таким чином інформацію, щоб розв’язати головоломку, відкрити сейф чи виконати інші схожі дії. Винагородою зазвичай стануть додаткові ресурси чи модулі покращення для зброї, та есенція сну, валюта, яка витрачається на придбання перків, що прийшли на зміну гілкам талантів з оригінальної гри.
Зміна ігрової формули The Sinking City 2 очікувано вплинула і на структуру світу. Класичний survival horror не працює у великому відкритому світі, тому розробники, давши можливість герою нарізати кілька кіл між покинутою церквою, Міскатоніанським університетом, вже відомим нам готелем Риф Диявола та ще кількома меншими будівлями, доволі швидко відправляють Келвіна досліджувати інші місця і відбирають можливість повернутися в уже відвідані.
Їх перелік не надто довгий – лікарня на околицях міста, рибний ринок, на який культисти звозили містян для подальшого жертвопринесення, печери зі стародавніми руїнами прямо під містом, проте кожна з цих місцин унікальна та не лише слугує черговою декорацією для просування сюжету, а й розповідає власну, доволі трагічну історію.
Думаю, ви здогадалися, як усе відбувається далі – збір ключів, пошук обхідних шляхів, щоб відкрити зачинені з іншої сторони двері, активація дивних механізмів та ліхтарик, яким Келвін крутить навкруги, намагаючись зрозуміти, звідки вистрибне чергова почвара. Вийшло дуже атмосферно і відверто лячно.
В першу чергу це, звісно, заслуга постановки, артдирекшну, дизайну приміщень, а також роботи зі світлом та звуком, але і перехід на Unreal Engine 5 зіграв у цьому не останню роль. І мова не лише про те, що The Sinking City 2 вражає сучасною картинкою завдяки новим технологіям, а й про те, як саме Frogwares ці технології використали.
В умовах, коли взаємодії з неігровими персонажами та діалогів стало значно менше, розробники поклали на саме місто роботу зі створення атмосфери. І місто впоралося. Nanite дав змогу використовувати значно деталізованіші моделі оточення, ніж ми звикли бачити в попередніх роботах студії, динамічне глобальне освітлення та відбиття, реалізовані за допомогою Lumen, роблять Аркгем таким, яким він і має бути – вологим та гидким, а MetaHuman та MetaHuman Animator вирішують, будемо відвертими, традиційну проблему Frogwares з посередніми лицьовими анімаціями.
Більшу частину часу The Sinking City 2 виглядає як сучасний ААА проєкт, без будь-яких поблажок через країну походження студії. Певні претензії у мене є хіба що до підземної частини, але зробити цікавими кам’яні тунелі це дійсно завдання із зірочкою.
Втім, закинутість Аркгема ще не означає, що ви залишитесь наодинці з загадками. У темряві спустілих будівель нишпорять почвари, вулицями розповзлося слизюччя, а за деякими дверима на Келвіна чекають речі, про які взагалі краще не знати.
Бестіарій у The Sinking City 2 не найрізноманітніший, в основному вбивати доведеться гуманоїдів різного типу (включно із реанімованими слизюччям трупами), поріддя Стіксу (місцевий аналог лицехапа), глибинників, часом шогготів ну і босів, само собою.
При цьому вороги помирати не поспішають: одні полюбляють відступити в тінь і спробувати повторити атаку, інші мають вразливі місця на спині, тому спершу бажано прострелити їм коліно, потім повалити на землю і розстріляти пухирі. Слизюччя, що вилазить із вбитого ворога, краще роздавити до того, як воно знайде незайняте тіло десь поблизу. Загалом формула бою доволі проста – замість того, щоб просто стріляти куди завгодно, бажано вицілювати вразливі місця (ворог не спрощує цю задачу, непередбачувано сіпаючись під час руху), або знерухомлювати потвору і добивати вручну.
Видів зброї в The Sinking City 2 вистачає, хоча великим арсенал не назвеш. Келвіну доступні пістолет, дробовик, пістолет-кулемет, гвинтівка та гранатомет. І якщо до особливостей стрільби я звик доволі швидко, то з ближнім боєм певні проблеми виникали до самого кінця, мені часто було важкувато розрахувати досяжність рукопашної атаки, а оскільки після кожного промаху Келвін на мить втрачає рівновагу і тупцює на місці, у ворога з’являється цілком реальний шанс схопити його і відкусити значну частину здоров’я. Тому використовувалась ця атака рідше, ніж хотілося б. Добре хоча б, що за невдалу спробу розчавити ворога гра не карає так сильно.
До рядових ворогів претензій немає, вони роблять те, що й мають робити – виглядають страшно, вискакують неочікувано і намагаються зжерти Келвіна. А от боси виявилися певним розчаруванням, оскільки всі бої з ними побудовані за однією і тією самою схемою.
Герой бігає колами в зазвичай обмеженому просторі та намагається ухилятися від гидоти, якою кидається бос, від самого боса та/або його посіпак, паралельно смикаючи якісь важелі, натискаючи кнопки та стріляючи у вразливі місця чергового прадавнього скупчення мацаків з усіх стволів підряд.
Ще доводиться робити додаткове коло пошани, щоб зазирнути до ящичків, в яких респавниться випадковий корисний лут. Якщо пощастить, це можуть бути набої для вашої улюбленої зброї чи якась серйозна аптечка. Не пощастило? Тримайте таблетки, порох чи набої для пістолета. Не найгірший підхід до босфайтів, але й далеко не найкращий.
А от сюжет в The Sinking City 2 працює чудово, тут є цікаві “камео” для поціновувачів Лавкрафта, гра вміє змусити параноїти і сумніватися у своїх вчинках, Келвін цілком переконливий персонаж, не скутий традиційним для лавкрафтівських героїв жахом перед незвіданим.
Це не випадкова людина, що неочікувано постала перед обличчям моторошного і всемогутнього створіння з потойбіччя, а авантюрист, який цікавиться окультними знаннями та вже перетинав межу нашої реальності, нехай і не пам’ятає всіх деталей. Він має мету і буквально ні перед чим не зупиниться, щоб її досягти.
Як я вже казав, NPC в грі доволі небагато, тому основним співрозмовником Келвіна тут фактично стає саме місто. Виходить так, що переважна більшість подій у The Sinking City 2 вже відбулися, а гравець лише споглядає наслідки, відновлює для себе хронологію та намагається зрозуміти причини. Загальне враження псує хіба що один і той самий прийом, яким закінчується кожна велика локація. На третій раз це все починає виглядати комічно, хоча очевидно, що задум був прямо протилежний.
Обережне проходження The Sinking City 2 займає менше 20 годин (для особливої категорії людей тут є досягнення за проходження кампанії менше ніж за 3 години) і хочеться сказати, що пейсинг в грі загалом дуже рівномірний, але під кінець вона раптом починає поспішати закінчитися. Баланс між боями та розслідуваннями витриманий добре, а бажаючі ще більше схилити шальки терезів у бік класичних горорів можуть увімкнути спрощений режим розслідування, де у знайдених матеріалах з’являються візуальні підказки, а ключові моменти в тексті виділяються окремо, що дозволяє максимально спростити детективну складову.
The Sinking City 2 – це безумовно найкраща гра Frogwares на сьогодні. Так, можливо, комусь не вистачить складніших механік розслідування у фірмовому для студії стилі, більшої кількості персонажів чи різноманітності в боях із босами, але експеримент із радикальною зміною ігрової формули виявився успішним, а студія довела, що вміє робити не лише гарні детективи. Моя ж головна претензія – все занадто швидко закінчилося. Ще пару локацій геть не завадило б, тому з нетерпінням чекаю на DLC.
P.S. Велика подяка Frogwares за незмінну позицію. Стартовий екран гри з нагадуванням про поточну російсько-українську війну дуже щемкий, як і декілька несподіваних згадувань сучасної війни та воїнів ЗСУ в easter eggs. Ну і Фей дійсно дуже пасує вишиванка.
Що сподобалось
- атмосферний і справді страшний survival horror
- чудовий артдирекшн і сильний технічний стрибок завдяки Unreal Engine 5
- вдалі тематичні локації з власними історіями
Що не сподобалось
- одноманітні бої з босами
- незручний і не завжди передбачуваний ближній бій
The Sinking City 2 – це не просто вдала зміна фірмової детективної формули Frogwares на класичний survival horror, але і справжня лавкрафтівська історія
