Були часи, коли кожен новий фільм ставав справжньою подією, і його дивилися майже всі. Особливо в СРСР, де в людей не було відеомагнітофонів (за таке взагалі можна було і за ґрати потрапити), а три існуючих телеканали демонстрували здебільшого малоцікаві офіційні передачі та схвалені партією телестрічки. Радянських фільмів у кінотеатрах було чимало, стрічок з країн соціалістичного блоку та Індії значно менше, а ось гості з іншого боку Залізної завіси з’являлися на екранах дуже рідко. І мало не кожен такий гість перетворювався на легенду.
У цій добірці ми зосередилися на науковій фантастиці, яка якимось дивом, а іноді й з цілком логічних причин, потрапила до радянського кінопрокату. Часто ставалося так, що вдома, тобто в США чи країнах Європи, ці картини пройшли тихо, зібрали прохолодні рецензії й швидко забулися. Натомість у радянському прокаті вони збирали десятки мільйонів глядачів, обростали переказами й на роки ставали частиною спільної пам’яті. Фільми відсортовані за дату виходу.
“Фантомас” / Fantômas
Дата виходу: 1964
Поява в СРСР: 1967
І підбірку ми починаємо з “Фантомаса”, стрічки, яку важко назвати чистою науковою фантастикою, хоча на пародійну супергероїку вона може і потягне. В СРСР цей фільм став настільки хітовим, що було б гріх його не згадати. Передусім це – кримінальна комедія з погонями, переодяганнями та божевільними витівками Луї де Фюнеса. Але і фантастичних елементів тут вистачає. Як мінімум, головний герой змінює зовнішність за допомогою майже технологічних масок (передаємо привіт серії Mission: Impossible!), працює у таємній лабораторії та володіє винаходами, які більше б пасували лиходієві з фантастичного коміксу, ніж звичайному злочинцю. Для радянського глядача все це виглядало яскраво та екзотично.
Кінотрилогія Андре Юнебеля має небагато спільного з похмурими романами П’єра Сувестра та Марселя Аллена. Французькі кінематографісти осучаснили Фантомаса під впливом бондіани, перетворивши його на майже коміксового суперлиходія. Жан Маре зіграв і самого злочинця, і журналіста Фандора, а комісар Жюв у виконанні Луї де Фюнеса остаточно змістив історію в бік комедії.
У Франції перший фільм подивилися близько 4,5 млн глядачів, а в СРСР – 45,5 млн. Популярність була такою, що діти й підлітки почали залишати таємничі записки з підписом “Фантомас”, лякаючи сусідів і вчителів.
“Фантастична подорож” / Fantastic Voyage
Дата виходу: 1966
Поява в СРСР: 1969
Зменшення людини часто обігрувалося в казках, але подібну зміну перспективи облюбували і наукові фантасти. У “Фантастичній подорожі” групу медиків і військових разом із підводним човном “Протей” зменшують до мікроскопічних розмірів, аби ввести у кровоносну систему вченого. Мініатюризація діє лише годину. За цей час мікромандрівники повинні дістатися мозку пацієнта й видалити лазером тромб. До медичної фантастики автори додали ще й шпигунську інтригу часів холодної війни: є підозра, що серед членів екіпажу ховається диверсант.
Як на 1966 рік, фільм мав дуже високий для фантастичного кіно бюджет: $6,5 млн, із яких понад $3 млн витратили на декорації та спецефекти. “Протей” існував у кількох іпостасях: від повнорозмірного макета завдовжки 12,6 метра і завширшки 7 метрів до невеличкої моделі, яку можна було тримати в руках.
До речі, однойменний роман Айзека Азімова хоча й вийшов раніше за фільм, насправді був написаний як новелізація сценарію. Але через затримку прем’єри книжка встигла з’явитися першою. Азімов ще й виправив очевидний логічний провал фіналу: у фільмі уламки “Протея” залишаються всередині пацієнта, хоча після завершення дії мініатюризації мали б збільшитися разом з усім іншим. У романі лейкоцит виносить їх із тіла разом з екіпажем.
“День дельфіна” / The Day of the Dolphin
Дата виходу: 1973
Поява в СРСР: 1975
Фільм “День дельфіна”, знятий за романом французького письменника Робера Мерля “Розумна тварина” / Un animal doué de raison (1967), спочатку мав ставити Роман Поланскі. Однак після гучного вбивства його дружини Шерон Тейт та їхньої ненародженої дитини, режисер залишив проєкт.
За сюжетом морський біолог Джейк Террелл навчає двох дельфінів розуміти та вимовляти прості англійські слова. Таємна організація викрадає тварин, щоб вони допомогли прикріпити міну до президентської яхти, і камерна фантастика про спілкування людини з іншими видами поступово перетворюється на конспірологічний трилер.
Стрічка зібрала здебільшого негативні відгуки й провалилася в американському прокаті, хоча й дісталася до двох номінацій на “Оскар”: за музику та звук. А от у СРСР за перший рік фільм зібрав близько 26,2 млн глядачів.
“Легенда про динозавра” / 恐竜怪鳥の伝説
Дата виходу: 1977
Поява в СРСР: 1979
“Легенда про динозавра”, або якщо перекласти дослівно, то “Легенда про динозавра та велетенського птаха” – це, мабуть, єдиний фільм жанру кайдзю, тобто японського кіно про монстрів, якій дивом дістався до СРСР. Та й взагалі майже єдиний горор, який можна було побачити за Залізною завісою. Одного з редакторів “Межі” екранні монстри налякали настільки, що він, тоді ще сьомі річна дитина, забився під стілець і змусив маму піти з кінотеатру через 20 хвилин після початку стрічки.
У Японії фільм, який мав дуже стандартний сюжет та скромні спецефекти, показав посередні результати, зібравши у прокаті лише $2 млн при бюджеті у $2,8 млн. В інших країнах ситуація була ще гірше. А ось в СРСР “Легенда про динозавра” стала справжньою сенсацією, залучивши 48,7 млн глядачів. Західні джерела чомусь вважають, що це дорівнює $23 млн касових зборів, але це звісно не так, бо $1 коштував 64 копійки лише в офіційних паперах Держбанку СРСР.
“Козеріг-1” / Capricorn One
Дата виходу: 1977
Поява в СРСР: 1980
Після Вотергейтського скандалу історії про урядові змови вже не здавалися американському глядачеві цілковитою фантастикою. У “Козеріг-1” перша пілотована експедиція на Марс зривається через несправну систему життєзабезпечення, але скасувати політ не можна: це поставить хрест на фінансуванні програми. Тож ракету запускають порожньою, а екіпаж змушують розіграти висадку в павільйоні. Коли корабель гине при поверненні, живі астронавти стають небезпечними свідками.
Іронічно, що попри сюжет про змову всередині NASA справжнє агентство консультувало авторів і позичило макети своїх апаратів. А через кілька десятиліть уривки з павільйонного Марса почали поширювати вже справжні конспірологи як доказ того, що висадку на Місяць теж інсценували. Пітер Гайамс, який ніколи в місячну змову не вірив, навряд чи міг передбачити, що його вигадка підживить саме те безумство, з якого насміхався.
За бюджету близько $4,8 млн “Козеріг-1” став рідкісним незалежно профінансованим хітом і зібрав у прокаті США й Канади близько $12 млн. У СРСР же на фільм прийшло понад 24 млн глядачів. Стрічка про брехню американської державної машини чудово вписувалася в радянську пропаганду, але навряд чи її дивилися лише заради викриття капіталізму: Марс, змова, втеча через пустелю та шалена повітряна погоня були привабливими й самі по собі.
“Вожді Атлантиди” / Warlords of Atlantis
Дата виходу: 1978
Поява в СРСР: 1981
“Вожді Атлантиди” стали четвертим і останнім фільмом Кевіна Коннора, продюсера Джона Дарка та актора Дага Макклюра про загублені світи. Перші три екранізації були створені за мотивами творів Едгара Райса Берроуза, цю ж картину зняли за оригінальним сценарієм Браяна Гейлса, відомого роботою над класичним “Доктором Хто”. Сюжет простий: на початку XX століття експедиція, що шукає Атлантиду, опиняється на дні океану, де нащадки марсіан тримають людей у рабстві й потай керують Землею.
У Британії картина стартувала непогано, проте вже після першого тижня випала з десятки лідерів, і на тлі більшого, ніж у попередніх фільмах серії, бюджету результат визнали розчаруванням. Натомість у СРСР “Вожді Атлантиди” стали хітом: після прем’єри 30 грудня 1981 року фільм подивилися 34,7 млн глядачів.
“Ангар-18” / Hangar 18
Дата виходу: 1980
Поява в СРСР: 1982
Коли у липні 1980 року вийшов “Ангар-18”, жоден шатл ще не літав: Columbia вирушила на орбіту лише 12 квітня 1981 року. За сюжетом запущений з шатла супутник зіштовхується з НЛО. Один астронавт гине, двох інших звинувачують у катастрофі, а пошкоджену тарілку доправляють до секретного Ангара 18. Поки науковці досліджують корабель і тіла прибульців, урядові чиновники прибирають усіх, хто може завадити приховуванню правди.
Сам міф виник раніше. Ще 1974 року уфолог Роберт Спенсер Карр заявив, що на авіабазі Райт-Паттерсон нібито зберігають уламки й тіла з катастрофи 1948 року поблизу міста Ацтека в Нью-Мексико. Доказів він не навів, зате отримав фільм, який згодом почали цитувати як доказ.
Критики рознесли картину за наївний сюжет і тарілку, схожу на іграшку, але глядачі прийшли: за копійчаного бюджету збори склали близько $11 млн. У 1983-му NBC показав перемонтовану версію з помітно оптимістичнішим фіналом під назвою Invasion Force.
В СРСР “Ангар-18” подивилися 22,7 млн глядачів у прокаті 1982 року, а 3 грудня 1983 р. його показали навіть по Центральному телебаченню, причому представляв фільм в ефірі космонавт Олексій Леонов.
“Секретний експеримент” / The Philadelphia Experiment
Дата виходу: 1984
Поява в СРСР: 1986
І ще одне кіно, яке дуже скромно показало себе в американському прокаті, але стало надзвичайно популярним за Залізною завісою. В СРСР фільм зібрав 17,3 млн глядачів за перший рік прокату й увійшов до трійки найуспішніших закордонних картин 1986 року.
Під час секретного військового експерименту 1943 року американський есмінець зникає, а двоє моряків переносяться на сорок років у майбутнє. Один із них намагається повернутися у свій час, водночас з’ясовуючи, що давній експеримент досі не завершився і загрожує катастрофою.
Сюжет базується на відомій міській легенді. Історія про те, як есмінець USS Eldridge нібито став невидимим і телепортувався, виникла у 1950-х роках, коли Карл Аллен, який називав себе Карлосом Альєнде, почав листуватися на цю тему з уфологом Моррісом Джессапом. Однак документи Військово-морських сил США суперечать цій версії. Одним із можливих джерел легенди вважають реальні експерименти з розмагнічування кораблів, яке робило їх менш уразливими для магнітних мін, але аж ніяк не невидимими для радарів чи людей.
“Людина із зірки” / Starman
Дата виходу: 1984
Поява в СРСР: 1987
“Людина з зірки” для культового Джона Карпентера є, радше, нестандартною роботою. Режисер, відомий своїми похмурими горорами, тут проявляє себе як автор майже мелодраматичної фантастики. Це історія про молоду вдову, до якої прилітає інопланетянин і набуває вигляду її покійного чоловіка. Спочатку він поводиться дивно й навіть здається агресивним, але насправді лише намагається дістатися місця, звідки його мають забрати додому.
Хтось може сказати, що це доросліший варіант спілбергівського “Іншопланетянина” / E.T. the Extra-Terrestrial, але за настроєм фільми все ж доволі різні. “Людина з зірки” стриманіша візуально, менш казкова і значною мірою є роуд-муві, однак не менш зворушлива. В американському прокаті картина не стала великим хітом, хоча критики сприйняли її тепло. А молодий Джефф Бріджес отримав номінацію на “Оскар” за найкращу чоловічу роль: рідкісне досягнення для фантастичного фільму й особливо помітна подія у фільмографії Карпентера.
“Ворог мій” / Enemy Mine
Дата виходу: 1985
Поява в СРСР: 1989
“Ворог мій” для багатьох любителів фантастики залишився дуже теплим спогадом. У пізньому СРСР у ньому важко було не побачити метафору відносин двох наддержав: люди й драки воюють роками, бо звикли, хоча пояснити причину війни вже мало хто здатен. І ось двоє солдатів опиняються без армій, наказів і пропаганди.
Земний пілот Вілліс Девідж і драк Джеріба Шиган, або просто Джеррі, збивають один одного і падають на непривітну планету. Спочатку намагаються вбити ворога, потім вимушено виживають разом, а згодом вивчають мови, вірування й родоводи одне одного.
Екранізація повісті Баррі Лонгієра, відзначеної “Г’юго” і “Неб’юлою”, далася важко. Річарда Лонкрейна зняли з проєкту після трьох тижнів зйомок в Ісландії, Вольфганг Петерсен викинув усе відзняте й почав спочатку в Мюнхені. Бюджет зріс із $18 млн до $29 млн, а прокат приніс лише близько $12 млн.
Натомість у СРСР фільм вийшов 1989 року й зібрав 23,3 млн глядачів. Холодна війна вже добігала кінця, і ця прямолінійна притча напрочуд точно потрапила у настрій часу. Ворог тут виявлявся не тим, хто сидить у чужому винищувачі, а самою системою, яка розділила розумних істот і навчила їх ненавидіти одне одного.
“Кокон” / Cocoon
Дата виходу: 1985
Поява в СРСР: 1990
“Кокон” починається майже як класична історія про прибульців. Загадкові незнайомці дістають з морського дна великі кам’яні оболонки й складають їх у басейні порожнього будинку. Насправді всередині їхні товариші, залишені на Землі після загибелі Атлантиди. Та головними героями стають не вони, а троє мешканців сусіднього будинку для літніх людей, які потай приходять сюди плавати.
Вода повертає їм сили, здоров’я і майже юнацьке бажання жити. Так фантастична комедія перетворюється на серйозну історію про старість, де вічна молодість означає не красиве обличчя, а можливість знову плавати, танцювати, закохуватися, а не просто слухняно чекати невідворотного.
Ефекти створювала Industrial Light & Magic за допомогою мініатюр, мальованих фонів та оптичних ефектів, і це принесло картині другий “Оскар”. За бюджету $17,5 млн “Кокон” зібрав у Північній Америці понад $76 млн і став шостим за зборами фільмом 1985 року. До радянського прокату він дістався аж наприкінці липня 1990 р. і, звісно, також сподобався глядачеві.
“Коротке замикання” / Short Circuit
Дата виходу: 1986
Поява в СРСР: 1988
Цього балакучого робота полюбили по обидва боки завіси: на відміну від більшості фільмів добірки “Коротке замикання” зібрав чималий прокат ($40,7 млн) на батьківщині, а в СРСР за рік привів до кінотеатрів 31,7 млн глядачів.
На початку фільму Джонні 5 ще не Джонні, а просто номер п’ять, один із військових роботів S.A.I.N.T., створених возити ядерний заряд. Та після удару блискавки машина виходить за межі програми, тікає з лабораторії й починає жадібно поглинати “інформацію”. Робот, який мав убивати, відкриває для себе життя і, що значно важливіше, розуміє, що не хоче помирати.
Фільм не заглиблюється у філософію, зате Джонні 5 виявився напрочуд переконливим героєм. Трохи дивом техніки, трохи великою дитиною і трохи втікачем, якому дуже хочеться, щоб його не розібрали на запчастини. Джонні був справжньою механічною конструкцією: не лялькою для покадрової анімації і не людиною в костюмі. Він кумедно рухав бровами, крутив головою, тараторив без упину й дивився на світ із такою щирою цікавістю, що глядач досить швидко забував про його неорганічне походження.
“Політ навігатора” / Flight of the Navigator
Дата виходу: 1986
Поява в СРСР: 1990
Напевне, кожна людина, чиє дитинство припало на вісімдесяті та початок дев’яностих у СРСР, пам’ятає цей чудовий фільм… Хоча… чи такий він чудовий? У прокаті США “Політ навігатора” ледве окупився: $18,6 млн за бюджету $9 млн. А от у наших краях став феноменально популярним, справжнім дитячим фантастичним суперхітом. Якщо оцінювати його суто з кінематографічного погляду, нічого особливого в стрічці немає. Картинка, гра акторів, динаміка – все непогано, але не більше. Просто західні фільми все ще були екзотикою, дивилися їх переважно діти, а діти дивляться зовсім іншими очима.
Але сюжет! Ну от судіть самі. Дванадцятирічний Девід виходить погуляти, зривається з обриву в яр і приходить до тями аж через вісім років, ні на день не подорослішавши. Для нього самого минуло лише кілька годин. Удома живуть чужі люди, батьки помітно постаріли, а молодший брат вже практично дорослий. Водночас неподалік NASA знаходить НЛО, дивним чином пов’язане зі зникненням хлопчика. Намагаючись зрозуміти, що з ним сталося, Девід потрапляє на інопланетний корабель, і лише тоді починається справжня пригода.
Можливо, це й не кінематографічний шедевр, але з “Польотом навігатора” дуже легко зануритися в атмосферу “коли трава була зеленіша”, навіть якщо ви з ним незнайомі. А ще стажерку NASA тут грає зовсім молода Сара Джесіка Паркер.
